/Files/images/44.gif

Бібліотечні уроки

Як берегти книгу

Мета. познайомити дітей із правилами користування та бережного ставлен­ня до книг.

План уроку

1.Значення книги у житті людини.

2.Лялькова вистава «Звірята лікують книгу».

3. Домашнє завдання.

Хід уроку

Діти, на сьогоднішньому уроці ми поговоримо з вами про книгу. Вона має для нас надзвичайне значення. Її сторінки розповідають нам про історію на­шої держави, про життя народів з різних країн, про видатних учених, мандрівників, про зірки на небі і далекі планети, рослини і тварини, які ото­чують нас. Ви ще не почали говорити, а вже матері почали знайомити вас із книгами. Вони показували вам малюнки, читали казки, вірші.

А чи вчили ви вірші про книгу? Прочитайте, будь ласка.

Любі діти, товаришуйте з книгою, виробляйте у собі звичку читати. Це ста­не вам у пригоді. Разом із героями книги М. Носова «Незнайко на Місяці» ви помандруєте на Місяць, разом із Котигорошком будете битися зі Змієм, а з Марійкою, головною героїнею книги В. Кави «Будь обережна, Марійко», до­помагати партизанам. Ви прочитаєте ще багато-багато книг дуже і дуже ціка­вих.

А тепер, діти, давайте познайомимося і запам'ятаємо правила, якими слід

користуватися, щоб книга довго жила.

— Бережи книгу — свою чи бібліотечну.

— Мий руки перед тим, як брати до них книгу.

— Не згинай у книзі сторінок.

— Не роби на сторінках книг позначок чорнилом.

— Не виривай сторінок.

— Не слинь пальці, коли перегортаєш сторінки.

— Бережи книгу від вогню чи сирості.

— Розірвану книгу підклей.

— Виготуй закладку.

— Книгу поверни у бібліотеку вчасно. На неї чекають інші читачі.

ЗВІРЯТА ЛІКУЮТЬ КНИГУ

Сценарій лялькової вистави

(Заєць співає пісеньку).

Пісня «Книга — наш найкращий друг»

Дорога нам книга кожна,

Нам без книг ніяк не можна,

Нам без книг ніяк не можна!

Голоси дзвенять навкруг.

А як часом книга хвора —

Значить в тім вина.

Ми її підклеїм швидко —

Враз одужає вона!

(На його шляху з 'являється щось незрозуміле, страшне, брудне. Це пошарпана книга).

Заєць. Ой! Що це? Краще сховаюся, а то у мене зубки цокотять від пере­ляку і хвостик тремтить.

Книга. Не бійся, зайчику. Я — Книжка, тільки дуже хвора. Ой, як боляче моїм сторінкам. І корінець поламаний, вже сил немає. Навіть сама ходити не можу. (Плаче). Допоможи мені, Зайчику!

Заєць (вибігає з-за куща, підтримує хвору книжку). Біднесенька ж ти моя! Хто тебе так покалічив? Може, ти з Лисицею зустрілася чи у лапи до Вовка потрапила? Чи, може, лютий Бармалей над тобою знущався? Я навіть не впізнав тебе. Ми ж раніше з тобою зустрічалися. Ти була така гарна, чепур­на! Всі діти тебе з радістю читали.

Книга. Так, тепер я зовсім не схожа на себе. Хлопчисько-поганисько так мене скалічив. Ох і мучив він мене: поливав гарячим супом, гнув кінчики моїх сторінок і чорнилом бруднив. Я ледве втекла від нього. Зовсім немає си­ли йти далі та й куди ж я піду нещасна?

Заєць. Не журися, Книжечко! Ми зараз що-небудь придумаємо. А ось і Вед­медик чапає. Може, він нам щось порадить? (Кличе Ведмедика). Ведмедику!!! Ось Книга у біду потрапила, від Хлопчиська-поганиська втекла. їй допомог­ти треба, а як — я не знаю.

Ведмедик. Бідолашечко ти наша! Потрібно негайно везти тебе до «Книжко­вої лікарні». Там лікар тебе огляне, послухає, підклеїть, підпише і одягне у красиву обкладинку.

Заєць. Правильно! І як я одразу не здогадався. Адже у кожній школі, кожній бібліотеці працює така «лікарня». Там завжди прийдуть на допомогу юні друзі книги. Пішли, дорогенька Книжечко, спирайся на мене.

Лікар.

Я добрий лікар Айболить

І можу дать пораду:

Якщо вже дуже вам болить —

Поможе лікар Айболить.

Тут вам з паперу пошиють сорочки,

А з коленкору пальтечка дадуть.

Повернуть здоров'я вам швидко.

До бібліотеки вас відведуть.

Заєць. Добрий день, шановний лікарю Айболить! З бідою прийшли ми до вас. Вилікуйте, будь ласка, бідолашну Книжечку!

Лікар. Обов'язково! Шановна Книго, присядьте-но сюди. Що з вами тра­пилося? Де ж болить?

Книга. Ой, дорогенький лікарю, у мене болить все тіло.

Лікар. Як же ви дійшли до такого стану?

Книга.

Лікарю, мені соромно перед класом,

Хазяїн мій обкладинки вирвав з м'ясом!

Та що обкладинки...

Вирвав сторінки, поробив з них кораблики,

Плоти та голубки.

Лікар. Який жах! Так поводитися з Книгою! Це ж злочин! Я вас вилікую, шановна Книго. Підніміть свої сторінки. Ох, а що це за брудні плями на них?

Книга. Хлопчисько-поганисько, у якого я жила, брав мене брудними рука­ми, одного разу вилив на мене борщ, кидав мене на підлогу, слинив пальці, коли листав сторінки. Тому я хочу звернутися до всіх діток, до кожної дівчин­ки і кожного хлопчика: «Я — Книга! Я — товариш твій! Школярику, завжди мене жалій, Чистенькою тобі приємна я, Без бруду — подруга твоя. Погану звичку ти зостав І пальці більше не слиняв, Завжди я твій найкращий друг! Та тільки не для брудних рук.»

Лікар. Ой, у вас дуже багато хвороб! Зараз я покличу Лисичку-медичну сестричку допомогти нам. (Кличе).

Лисиця. Добрий день, Книго! Зараз ми з Айболитом вас вилікуємо. Поди­вимося ось на цю сторіночку. Ой-ой-ой! Тут намальований страшенний пес, а я собак так боюся.

Книга. А у нього ніг немає.

Лисиця. Який жах.

Книга. Лікарю, сестричко! Вилікуйте мене, будь ласка!

Лікар. Прошу вас пройти у операційну. Будемо робити операцію. (З'являється Хлопчисько-поганисько).

Хлопчисько. Привіт! Ви тут не бачили Книги? Вона втекла від мене, а чому — я й сам не знаю. Я тільки вдарив нею по голові свого сусіда по парті та ще кілька разів забував її у саду. Ось і цього разу забув. Вночі пішов дощ. Нас­тупного дня я пішов її шукати та не знайшов. Втекла. Ви її не бачили?

Діти (з залу). Їй роблять операцію у «Книжковій лікарні»! (З'являються Книга і Айболить).

Лікар. Ну ось. Ви тепер маєте набагато кращий вигляд.

Книга. Так, я себе дуже добре почуваю. Ой, знову той бридкий Хлопчись­ко! Він, напевно, мене шукає.

Хлопчисько. А, ось де ти! Але чому ти так змінилася? А тепер пішли додо­му, бо мені без тебе сумно.

Лікар. Я не дозволю їй жити у тебе! Вона знову може захворіти.

Книга. Я ніколи не повернуся до тебе. Ти мене ображав, зовсім не беріг. Ти й до цього часу не знаєш правил поведінки з книгою.

Хлопчисько. Але мені дуже погано без тебе. Я обіцяю тобі і Лікарю, і всім дітям, які присутні у залі, що буду добре поводитися з книгами. І взагалі пе­рестану бути поганиськом.

Книга. Мені шкода його. Мабуть, я повернуся до нього. Але ти повинен за­пам'ятати правила. Ви, діти, знаєте правила?

Діти. Так.

Книга.

1. Мене не можна брати брудними руками, тому що мені буде соромно пе­ред іншими читачами.

2. Не став на мене лікті, коли читаєш і не клади розгорнутою лицем дони­зу. Адже тобі не сподобалося б, якби з тобою так поводилися.

3. Не розмальовуй мене ручкою чи олівцем.

4. Якщо закінчив читати, але боїшся загубити сторінку, на якій зупинився, то клади у мене закладку, щоб я могла спокійно відпочити.

5. У сиру погоду загортай мене у чистий папір, тому що така погода для ме­не шкідлива.

6. Допоможи мені залишатися чистою і свіжою, а я тобі допоможу стати щасливим.

Хлопчисько. Так, я все зрозумів і даю чесне слово, що виправлюся.

Книга. Діти, запам'ятайте і ви правила охайного поводження з книгою. Тоді ми завжди будемо друзями.

Пісня «ЗІРОЧКА»

У школу завітали ми,

Щоб здобувать знання.

А книжечка, як зірочка,

Чистенька і нова.

Ой книжко, книжко, книжечко,

Чистенька і нова,

Для нас ти, книжко-книжечко,

Знання всім принесла.

Книжки всі бережемо ми,

Щоб чистими були,

Щоб дітки інші вчитися

З них також тут могли.

Ой книжко, книжко, книжечко,

Чистенька і нова,

Для нас ти, книжко-книжечко,

Знання всім принесла.

Література

1. Чередник І.Г. Книга твій друг. // Шкільна бібліотека. – 2013. - №17-18. – С. 111-113.

2. Войтюк В.Д. Подаруємо книжці друге життя. // Шкільна бібліотека. – 2006. - №10. – С. 114.

Книга твій друг

Мета. Ознайомити дітей з історією виникнен­ня книги, закріпити знання школярами правил поводження з книгою, гігієни читання, вихову­вати любов і бережне ставлення до книги.

Бібліотекар. Добрий день, любі діти, я рада бачити вас у гарному настрої. Сподіваюсь, що до кінця нашого уроку він стане ще кращим.

Сьогодні ми з вами проведемо бібліотеч­ний урок на тему «Книга - твій найкращий друг». Тож зараз ми помандруємо в чарівний світ книжки.

2-а учениця. «Бібліотека» - слово грецько­го походження, в перекладі «бібліо» - книга, «тека» - зберігання, тобто книгосховище, місце для зберігання книг. Уперше в Україні бібліо­теки з'явилися в IX ст. при монастирях та цер­квах. Найдавніші бібліотеки на Русі - книго­збірні Софійського собору та Києво-Печерського монастиря. При монастирях і церквах виникли перші школи. Бібліотеки стали навчальною ба­зою для шкіл. Так почався розвиток бібліотеч­ної справи в Україні.

3-й учень. Книги - фундамент освіти, бібліо­теки - основа цього фундаменту. З давніх-да­вен правителі, які прагнули бачити свою дер­жаву могутньою, а її народ високоосвіченим, дбали перш за все про розширення і розвиток бібліотек.

3-я учениця. В Україні налічується 45 тисяч бібліотек - державних, вузівських, шкільних, районних, відомчих, сільських і 15 мільйонів читачів у них! Незважаючи на фінансові і ма­теріальні труднощі, чесно і самовіддано роблять свою справу бібліотекарі.

4-й учень. «В бібліотечній тиші благоговій­ній, черпали мудрість ми з книжок...». Як прав­диво підмітив поет: тиша в бібліотеках і справді благоговійна, а книги - скарби людської пам'я­ті і мудрості.

Бібліотекар. Шкільна бібліотека - особливе педагогічне середовище, яке проводить інфор­маційну, бібліографічну, просвітницьку і вели­ку виховну роботу з педагогами, дітьми та бать­ками. Бібліотека всіх радо запрошує і приймає у свої володіння, щоб кожний міг напитися жи­вучої води з книжкового джерела.

Бібліотекар. Кожна книга - мудрий друг, який веде нас у дивовижний світ, знайомить нас із прекрасними людьми. Читаючи кни­гу, стаєш розумнішим, сильнішим і добрішим. Завжди допоможе розібратися у морі книг -бібліотекар.

Мотивація навчальної діяльності.

Немає жодної людини, яка б не любила кни­жок, у яких так багато барвистих малюнків, гарних розповідей. Відкриємо першу ліпшу сто­рінку - опинимось у далекій казковій країні. А у тій країні живуть добрі та кумедні велет­ні, веселі маленькі чоловічки, тварини, що вмі­ють говорити і літати. Ростуть там велетенські ріпки, такі, що цілий гурт із землі не вирве.

Відважні герої там б'ються за правду зі Зміями та ворогами...

Діти, скажіть мені, будь ласка, а чому ми вва­жаємо книгу своїм другом? (Відповіді дітей).

З книги дізнаємось про історію виникнення життя на Землі.

• 3 книги пізнаємо історію рідного краю, зви­чаї нашого народу.

• В книгах описані досягнення в науці і техні­ці, життя вчених і видатних людей.

• Книга дає нам знання.

• 3 книгою ми маємо можливість поринути у чарівний світ природи.

• Книга може розважити нас у хвилини смут­ку, покращити настрій.

• 3 усього цього можна зробити висновок, що книга для нас є джерелом інформації.

А зараз ми з вами здійснимо подорож в іс­торію виникнення книжок, дізнаємось, як вони з'явились, чи завжди мали такий вигляд.

Подорож до книги

Не завжди книга була такою, як ми її знаємо.

Давним-давно на землі не було книжок, бо люди ще не вміли їх виготовляти. «Сторінками» найдавніших книжок були камені, стіни пе­чер, вояцькі щити. Не було тоді ані паперу, ані пер чи олівців. Згодом сторінками книжок ста­ли глиняні таблички, розміром майже як лис­ток сьогоднішнього зошита товщиною десь 3 см. Такі книжки були незручними в користуванні, а як на вашу думку, чому? (Відповіді дітей). Уявіть, щоб прийти до ніколи з трьома-чотирма такими книжками, який портфель вам був би потрібен, такі книжки займали дуже багато

місця та ще й могли розбитися. Коли, скажімо, якийсь учений збирався в дорогу і брав із собою дві-три «книги», йому потрібен був віз.

З часом люди навчилися виготовляти зруч­ні й легкі книжки - з телячої та козячої шкі­ри. Першу таку книжку виготовили в давньо­грецькому місті Пергамі - тому й «папір» з цієї шкіри називали пергаментом. Ці книги займа­ли мало місця, їх можна було скрутити в сувій. Але вони були дуже дорогими. На виготовлен­ня однієї книги йшли шкіри цілої череди телят. Отож люди намагалися знайти, із чого робити книги, щоб вони були дешевші і простіші.

І таки знайшли

У далекій Африці, на берегах повноводних річок, простяглися нескінченні зарості болотя­ної рослини - папірусу. Той папірус люди вико­ристовували на будівництві. Якось один чоловік лагодив хату. Розіслав стеблину папірусу, витяг волокнисту серцевину, поклав на світлому місці. Через деякий час він побачив, що волокна пере­творилися на сухі вузенькі стрічки. Ще більше здивувався чоловік, побачивши, що по стрічках добре зберігаються сліди від фарби. Значить, на папірусі можна писати!

Відтоді з'явилися книжки, краще сказати, су­вої з папірусу: листки скручували, бо при зги­нанні папірус ламався. На таких листках було дуже зручно писати чорнилами, але через кілька

років папірус пересихав і руйнувався.

У кожної країни була своя історія книжки. На Русі писали на корі берези. Ці грамоти нази­валися берестяними. Для їхнього виготовлення брали берест, кип'ятили його, зішкрібали вну­трішній шар кори. Пройшовши таку обробку, берест ставав еластичним, м'яким. У Китаї пи­сали на бамбукових паличках, які зв'язували в пластинки.

Справжній папір, на якому ми з вами пише­мо зараз, люди навчилися виготовляти 2 тисячі років тому. А чи цікаво вам, як його виготовля­ли? Кожний середньовічний арабський учений умів сам виготовляти папір. Бавовну та інші во­локнисті речовини спершу перетирали вручну в ступі. Перемолоту масу арабський учений роз­мішував у відрі з водою, виготовляючи своєрід­ну кашку.

Кашку араби рівномірно розподіляли на ситі; вода поступово стікала, а шар висихав і пере­творювався на папір. Технологія його вироб­ництва майже не змінилася, сучасна паперова промисловість виробляє папір за принципом се­редньовічного мудреця. Тільки вся ця робота виконується на паперових фабриках машинами. Встановлено, що папір вперше винайдено в кра­їнах Східної Азії на початку нової ери. Араби через татар дізналися таємницю його виготов­лення. Саме таємницю, бо з часу винайдення па­перу країни Східної Азії хотіли тільки самі ви­робляти папір і продавати. Тепер папір міцно увійшов не лише в побут, а й у різні галузі на­родного господарства.

Коли винайшли папір, тоді й почали у бага­тьох країнах писати книги на папері, саме пи­сати, бо книги переписували від руки, а це було довго і дуже важко, - одну книжку переписува­ли іноді кілька років.

Поштовхом для розвитку паперового ви­робництва в Європі було винайдення кни­годрукування.

Минуло ще багато років, поки з'явилися дру­ковані книжки.

Для цього було винайдено друкарські станки. Перший друкарський верстат був зроблений ні­мецьким винахідником Йоганном Гутенбергом. Першу друковану книжку в Україні було вида­но у 1564 році Іваном Федоровим. Називалася ця книга «Апостол».

Зараз папір виготовляють з деревини, а книги друкують у книжкових видавництвах.

Пограємося

Для цього вам, діти, треба піднятися. Я буду зачитувати слова, а ви повинні зробити наступне: якщо слово якимось чином пов'язане з книжкою, ви нахиляєтесь у правий бік, якщо ні - у лівий.

Парта, сторінка, папірус, яблуко, книга, килим, закладка, пергамент, автор, шуба, кімната, Федоров.

Запитання до дітей.

• А чи знаєте ви, для чого треба берегти книж­ки? (У неї вкладено велику працю багатьох людей, виготовляють папір з дерев, значить, вирубують ліси, а щоб виросли нові, треба багато років).

• Як поводитися з книгами, щоб вони якнай­довше служили?

• Чи можна брати книгу брудними руками?

• Коли сідаєте читати, погляньте на свої руки, чи чисті вони? Подивіться на стіл - чистий він, сухий?

• Дехто, перед тим як перегорнути сторінку, обов'язково лизне палець. Чи слід так ро­бити? (Ні! Бо від цього псуються сторінки, забруднюються аркуші; таку книгу брати в руки неприємно і небезпечно)

Як треба перегортати сторінки? Так, бо якщо перегортати за нижній край, то швид­ко зітруться цифри, які позначають номери сторінок.

• Коли книга не дочитана до кінця, а вам треба відірватись від читання для іншої справи, чи можна загнути кінчик? Звичайно, ні. Класти в книгу олівець чи ручку теж не треба, бо від цього псується обкладинка. Краще користу­ватися закладкою.

Носити книги бажано в папці. Деякі люди читають книгу під час вживання їжі. Оце вже

зовсім неприпустимо. Обов'язково залишиться пляма, зіпсується книга.

Як потрібно читати книгу?

• Сидіти слід лише прямо, не горбитися, бо ви­ростете сутулими. Це негарно і погано для здоров'я. Лежачи, теж не читайте, бо від цьо­го псується зір.

• Книга повинна бути добре освітленою. По­трібно, щоб світло падало зверху або з лівого боку. При слабкому освітленні ваші очі швид­ко втомлюються. Не забувайте, що їм потріб­но давати перепочити.

• Дуже важливо тримати книгу на відстані не менше ніж ЗО см від очей. Варто відміряти лінійкою ЗО см і запам'ятати цю відстань. Якщо ви буде стежити за цим, згодом це ста­не звичкою.

Дотримуючись цих простих правил, ви знач­но продовжите життя вашому найкращому другові - книзі, і зовсім не нашкодите своєму здоров'ю.

Закріплення матеріалу.

Запитання до теми.

1. Що було «сторінками» найдавніших книжок?

2. Як називали папір, виготовлений зі шкі­ри тварин?

3. Що таке папірус?

4. Хто був першодрукарем в Україні?

5. Як поводитися із книгами, щоб вони довше служили людям?

6. Як потрібно читати книгу, щоб не нашкодити своєю здоров'ю?

7. На якій відстані потрібно тримати книгу від очей, коли читаєте?

Кiлькiсть переглядiв: 1725

Коментарi