Вітання з ювілеєм

2016-02-26

26 лютого 2016 року актова зала навчального закладу зібрала школярів, учителів, працівників школи та почесних гостей для привітання із ювілейними днем народження (80 років) шановного учителя Кравчука Віктора Оникійовича.

Вітання звучали від представників Ставищенської районної державної адміністрації (Данилишина Л.М.), Ставищенської районної ради (Малаш В.П), відділу освіти (Філончук Л.В., Олійник П.Г.), Красилівського сільського голови Альмужної Т.А. та депутатського корпусу (Медведська Н.О.), директора навчального закладу Марчука П.П., педагогів та учнів , директора Ставищенського НВК №2 Мізіна В.Ф., двічі Героя Соціалістичної праці Парубка О.Н., рідних та друзів ювіляра.

Кожна людина проходить через чарівний, чудовий, неповторний світ дитинства. І дуже важливо, хто поведе її дивними стежинами до пізнання світу, відкриття таїни знань, сутності життя, хто буде її вчителем. І тільки той педагог залишає часточку себе в дітях, хто, не шкодуючи сил, творчої наснаги, вкладає в душі вихованців найбільші скарби – душевність, людяність, порядність, патріотизм, любов до рідного краю.

Доля не судила бути іншим випускнику Вінницького педагогічного інституту, корінному красилівчанину Кравчуку Віктору Оникійовичу, який молодим юнаком повернувся з навчання до Красилівки і вже в іншій якості, вчителя фізики, переступив поріг рідної школи.

Із притаманною лише йому харизмою, лідерськими якостями молодий учитель став у центрі уваги учнів та ровесників, сільської молоді.

Любов до спорту, здорового способу життя, цікавість до техніки, прагнення до знань, повага до трудівників села, прагнення до змін, ініціативність та енергійність і велика працездатність, вимогливість до себе й оточуючих сприяли призначенню його директором Красилівської середньої школи, що і сталося в 1965 році з 26-річним молодим педагогом.

З того часу школа для Віктора Оникійовича стала лабораторією, а село Красилівка - експериментальним майданчиком.

Ішов час, змінювалася школа, розвивалося село. Завдяки педагогічній діяльності та великій організаторській роботі Кравчука В.О. рядова сільська школа перетворилася на один із найкращих навчальних закладів нового типу не тільки в Київській області, а в Україні. То його дітище, його витвір, його ідеї. А це й навчально-виробничий комбінат з підготовки трактористів та водіїв, це дитячо-юнацька спортивна школа, це й відкриття паралельних ліцейних класів із профільним навчанням у старшій школі, а відтак - зміна назви закладу на ліцей, а з часом - на навчально-виховний комплекс.

Великих старань вартувало педагогу розширення та покращення навчально-матеріальної бази школи, будівництво майстерень, лабораторій, спортивних залів, придбання нових тракторів, автомобілів і автобусів та початок будівництва плавального басейну.

Віктор Оникійович дуже добре розумів, що школа - це не лише місце, де здобувають знання, уміння та навички. У школі розвивається та примножується життєвий потенціал особистості, її компетентність. Дитина в сім’ї є продовженням роду, а в державі – запорукою подальшого існування народу. Саме тому піклування про підростаюче покоління, його майбутнє було спільним обов’язком школи, батьків, суспільства та держави. Метою цих зусиль стало завдання виростити дітей фізично здоровими, духовно багатими, підготовленими до самостійного життя, справжніми патріотами своєї Батьківщини, здатними забезпечити її стабільний розвиток та процвітання.

В основу виховної системи, створеної мудрим наставником у Красилівському НВК, було покладено військово-патріотичне та трудове виховання школярів. Любов до рідної землі, густо скропленої кров’ю героїв-визволителів, прищеплювалася завдяки активній пошуковій роботі, спілкуванню з ветеранами війни та праці, проведенню експедицій, екскурсій. На все життя запам’яталися школярам зустрічі з ветеранами у містах Волгограді, Бєлгороді, Ленінграді, Москві, Києві, Дніпропетровську та інших.

А якою сенсацією в селі й поза його межами було відкриття асфальтованої дороги Красилівка-Баштечки в 1996 році, якою йшли танки 6 ГТА, щоб замкнути кільце Корсунь-Шевченківської битви! Присутність тодішнього Голови Верховної Ради України Мороза О.О. з нагоди цієї події говорить про її значущість. І це було зроблено з ініціативи Кравчука Віктора Оникійовича.

Створений ще в ті часи, реконструйований і понині діючий у закладі музей бойової і трудової слави зберігає сотні фотографій, листів, експонатів на військово-патріотичну тематику та є свідком багаточисленних зустрічей, організованих пошуківцями школи. І сьогодні, коли 9 травня, у День Перемоги, вшановується пам’ять про воїнів-визволителів, у центр села до братських могил, реконструйованих і впорядкованих ще у 80-х роках, збираються майже всі жителі Красилівки, обов’язково приїздять родичі тих, чий прах покоїться в красилівській землі, бо знають ціну Перемоги. І зовсім не випадково, а на клопотання Ради ветеранів 6 ГТА Постановою Кабінету Міністрів України від 27 листопада 1991 року нашому навчальному закладу було присвоєно ім’я Героя Радянського Союзу М.І.Савельєва.

А чи можливо забути про успіхи учнівської виробничої бригади, членами якої була переважна більшість учнів школи, які допомагали місцевому господарству вирощувати високі врожаї зернових культур, цукрового буряка, допомагали в тваринницькій галузі, брали активну участь в соціалістичному змаганні серед школярів, і, як правило, виходили переможцями.

Не можу без хвилювання згадати літо 1977 року, коли, закінчивши 9 класів, побував двічі у Москві: перший раз був удостоєний честі, як переможець соціалістичного змагання серед школярів, сфотографуватися з ветеранами виробництва у Кремлівському палаці, а другий раз, здобувши перемогу в обласному та всеукраїнському етапах змагань юних механізаторів, мав честь представляти Україну на Всесоюзних змаганнях.

Завдяки ентузіазму наставника Кравчука Віктора Оникійовича, а також старанням учнівського й педагогічного колективів було проведено безліч цікавих заходів, поїздок, отримано нагород, відзнак за успіхи в навчанні, спорті, військово-патріотичному і трудовому вихованні. І все то було не надумано, все по- справжньому, як і в 1978 році з ініціативи випускників Красилівської школи, серед яких було три медалісти, одразу після випускного піти працювати в господарства сіл Красилівки та Гейсихи. Це стало хорошою традицією на багато років. Після такого трудового загартування переважна частина випускників вступала на навчання до вищих навчальних закладів. То була справжня школа трудового виховання, загартування, а для господарств - надійний спосіб вирішення проблем із кадрами механізаторів та тваринників.

Неперевершеним здобутком Віктора Оникійовича та очолюваного ним Красилівського НВК стала участь закладу в роботі Міжобласного освітнього комплексу, створеного на базі Білоцерківського державного аграрного університету, членом якого був також наш заклад, та співпраця з багатьма іншими вузами нашої країни, що сприяло професійній орієнтації, підготовці та вступу ліцеїстів до вишів. Щорічно 70-80% випускників Красилівського НВК завдяки конкретній, цілеспрямованій та наполегливій роботі педколективу ставали студентами вищих навчальних закладів.

Справжнім вінцем педагогічної та організаторської діяльності Віктора Оникійовича стало створення й понині діючого на базі с.Красилівки районного дитячого будинку змішаного типу «Світанок», в якому проживають, навчаються і виховуються діти, які потрапили у складні життєві обставини.

Свідченням визнання усього здобутого й звершеного Кравчуком В.О. є орден Трудового Червоного Прапора, премія ім. Н.К.Крупської, звання «Заслужений учитель України», значок „Відмінник народної освіти УРСР”, нагрудний знак Міністерства освіти і науки України «Василь Сухомлинський» та інші нагороди, яких удостоєний наш шановний ювіляр.

Та найбільшою нагородою для Віктора Оникійовича є повага односельчан, колег, вихованців. Його активна життєва позиція, прекрасні ділові та дружні стосунки з людьми в колективі, невичерпна енергія, вимогливість до себе, увага до людей, готовність допомогти завжди притягували до себе і цінувалися найбільше.

Віддаючи себе служінню людям, Кравчук В.О. ніколи не забував про свою родину. Разом із дружиною, теж педагогом, Людмилою Олексіївною виховали двох синів, якими гордяться, дуже радіють внукам, коли ті приїздять на гостини.

Із благословення шановного Віктора Оникійовича і я став директором Красилівського НВК. Уже 16 років поспіль стараюся виправдати довіру свого наставника.

Все вище згадане – це лише окремі штрихи педагогічного та особистого життя нашого іменника. Всього було значно більше: були радощі й печалі, були досягнення й невдачі, була повсякденна звична виснажлива робота, варта отриманого визнання.

Сьогодні Віктору Оникійовичу - 80. Наш шкільний колектив вітає його з ювілеєм.

Здоров`я вам, Учителю, довголіття, щастя, щоб те тепло душі, яке ви віддавали своїм вихованцям, сторицею поверталося до Вас.

Марчук Петро Петрович,

директор Красилівського НВК