• Ви знаходитесь тут:

  • Головна
  • Шкільний музей

/Files/images/kartinki/музей.jpg

Історико-краєзнавчий музей Красилівського НВК ім. М.І.Савельєва було відкрито у 1976 році з метою розширення знань учнів з історії рідного краю, виховання учнів в дусі національних трудових та бойових традицій українського народу.

У Положенні про історико-краєзнавчий музей Красилівського НВК зазначено: «Історичний музей є важливим компонентом навчально-виховного процесу Красилівського НВК ім. М.І.Савельєва.

Головною метою діяльності музею є забезпечення морально-політичної і практичної підготовки щодо виконання обов’язку захисту незалежної батьківщини, військової служби у Збройних Силах України, формування психологічних та морально-вольових якостей, особистих поглядів на сучасні події, самовиховання і самопідготовку, спрямовані на оволодіння повними світоглядними знаннями і уявленнями, фізичним розвитком особистості.

Музей організовує свою діяльність на ґрунті національної культури і національних традицій, що за змістом форми роботи відповідає національно-культурним потребам України, її становленню і розвитку як суверенної держави».

Освітня та пошукова робота спрямована на написання історії с.Красилівки, навчального закладу, вивчення бойового шляху односельчан, учасників Великої Вітчизняної війни 1941-1945 р.р., 6 гварійської танкової армії, 163 стрілкової дивізії, учасників бойових дій у гарячих точках планети.

Із кожним роком поповнюються експозиції шкільного музею. Екскурсоводи проводять цікаві та змістовні екскурсії для учнів та гостей НВК. Більше 30 років учні та вчителі школи підтримують тісні зв’язки із рідними воїнів, які загинули під час Корсунь – Шевченківської операції у 1944 році. Школярі впорядковують територію біля меморіального комплексу загиблих воїнів, у парку Слави, де доглядають 333 дерева, посаджених учнями на честь кожного загиблого воїна, біля пам’ятного знака колишнього Веселого Хутора. Вихованці НВК вітають ветеранів 163 стрілецької дивізії, 6 гвардійської танкової армії, нашого села з ювілеями та святами, беруть активну участь у сільських культурно-масових заходах.

3а більш як тридцять років пошукової ро­боти, що є складовою ча­стиною військово-патріотичного виховання на­ших учнів, ми пересвід­чились, що на території нашого району в період Великої Вітчизняної вій­ни сталося ряд подій, які мають воістину історичне значення.

У 1944 році на Київщині відбувалися жорстокі бої по визволенню від німецько-фашистських загарбників, а Корсунь-Шевченківська битва ввійшла в історію Другої світової війни як другий Сталінград на Дніпрі.

У січневі дні 1944 року на південних полях нашого села точилися бої на зовнішньому кільці оточення Корсунь-Шевченківського угрупування німецько-фашистських військ. У центральній частині Красилівки поховані герої, які полягли в ході цієї битви. У старому приміщенні школи був розміщений військовий шпиталь, де від тяжких ран померло декілька десятків воїнів, яких, як розповідають старожили села, було поховано навколо нього . У 1954 році ці поховання були перенесені у центральну частину села, де 27 січня 1944 року був похований гвардії старший технік – лейтенант П.В.Голощапов із 20 танкової бригади 6 ГТА. Щороку день 26 січня відзначається як День пам’яті героїв Корсунь-Шевченківської битви.

/Files/images/P2130134.JPG Пошукова робота розпочалася у 1960 році після приїзду сестри П.В.Голощапова Віри Василівни з Кубані, яка протягом 30 років відвідувала могилу брата, привозила всіх родичів, з якими по сьогоднішній день учні школи підтримують зв’язок через листування. Двічі його Батьківщину відвідували пошуковці школи, гостювали у його матері Уляни Григорівни, зустрічалися з жителями станиці, а учні школи, де навчався Голощапов, приїздили у Красилівку, щоб вклонитися могилі свого земляка, відвідали місця, де він воював і загинув. Іменем Петра Васильовича Голощапова названо вулицю нашого села, на якій розміщена школа. У кімнаті Бойової Слави нашого закладу зберігається лист Петра Васильовича Голощапова, який він писав із фронту додому. Ось уривки з цього листа.

«Я сейчас, мама, возле Днепра. Ведём бой за столицу Украины. Жаль, крыльев нету, а то перемахнул бы через реку. Когда услышите гром салюта в честь войск, освободивших Киев, знайте: в освобождении столицы Украины вложена частица моего труда». «Долгие месяцы фронтовой жизни, жестокие кровавые бои за Сталинград, Воронеж, Харьков, Киев возбуждали у меня ненависть и презрение к врагу. И я был уверен в том, чем дальше мы отгоним эти черные полчища, тем быстрее и ближе к дому».

Зараз ми листуємося з племінницею П.В.Голощапова - Оленою Олександрівною Лісун.

Пошуковців зацікавило: до складу яких військ належала 20 танкова бригада, хто були друзі Голощапова, його однополчани? У цьому нам допоміг Центральний архів Міністерства оборони СРСР у м.Подольську та листування із ветеранами війни, які воювали разом із Голощаповим. Серед них Я.В.Старостін із Бєлгорода, І.С.Калюта, Ю.С.Ружанський, С.І.Чебан із Одеси, О.Г.Шаталін із Києва, які повідомили про П.В.Голощапова, а також про те, що в Ставищенському районі за рішенням Ставки Верховного Головнокомандування 20 січня 1944 року було сформовано 6 танкову армію із військ 5 танкового корпусу генерал-лейтенанта танкових військ Андрія Григоровича Кравченка і 5 механізованого корпусу генерал-лейтенанта танкових військ Михайла Васильовича Волкова. Командуючим новоствореної армії було призначено уродженця села Сулимівки Яготинського району Київської області Андрія Григоровича Кравченка. Очолюваний ним 5 танковий корпус мав досвід по оточенню ворога у Сталінградський битві та у танковому побоїщі біля с.Прохорівка під час Курсько-Орловської операції, у визволенні міста Києва, де танкісти Кравченка першими ввірвалися на Хрещатик. Ми дізналися із листів, що штаб армії був зосереджений у сусідньому с.Бесідка нашого району в попередньому приміщенні школи, нині у новозбудованій школі створено музей 6 танкової армії. Танкові підрозділи були зосереджені в урочищі Ковалиха між селами Розумниця - Бесідка. Особовий склад і техніка напередодні битви перебували переважно в селі Бесідка і Красилівка. Люди похилого віку розповідали нам , що між воїнами і ними встановилися теплі і щирі відносини, вони ділилися одне з одним останніми продуктами харчування і житлом. Як записано у збірнику “Корсунь-Шевченківська битва” (Київ,1989 р.) та спогадах командування армії, ветеранів, жителів села, 25 січня 1944 року без артпідготовки танки вирушили на замикання Корсунь-Шевченківського кільця, але в районі між Тинівкою та Баштечками, де проходив насип для залізничної колії, вони зустріли сильний вогонь з боку ворога. Втративши понад 30 танків на красилівських полях, армія зупинилася – тут загинуло багато солдатів, яких після визволення красилівські і баштецькі жінки поховали у траншеях на Веселому хуторі.

Ветерани багато розповідали і надіслали матеріали про бойові дії армії на Далекому Сході, про умови, в яких довелося воювати танкістам, написано у Г.Маркова “Моя военная пора”.

Ветерани надіслали нам багато адрес танкістів, а також адресу ради ветеранів 6 танкової армії у м.Дніпропетровську, де й сьогодні дислокується 6 танкова армія (в/ч 68869). Під час листування з радою ветеранів, яку очолював полковник у відставці Г.Л.Чумаченко, ми дізналися багато з історії створення армії. Колектив нашої школи зрозумів, що така знаменна подія, як створення 6 ТА в нашому районі, повинна бути відображена не тільки у музейних кімнатах, а й у пам’ятних знаках, яких на Київщині, де пролягав шлях І Українського фронту під командуванням М.Ф.Ватутіна, майже немає, а про 6 ТА, крім музею Великої Вітчизняної війни у Києві, на Київщині взагалі не згадується. Пошуковці школи і громадськість села Красилівки звернулися з пропозицією до керівництва Ставищенського району з клопотанням про встановлення танка – пам’ятника у смт.Ставище на честь 6 танкової армії , що була створена на нашій землі в роки війни. Дане клопотання було направлено і у м.Дніпропетровськ раді ветеранів армії. Г.Л.Чумаченко, голова ради, зацікавився діяльністю нашого краєзнавчого музею і завітав до нас у гості в День танкіста, ознайомився із матеріалами кімнати бойової слави, роботою учнів та вчителів школи по увічненню пам’яті про загиблих героїв, відвідав могили загиблих воїнів 6 ТА і 163 стрілкової дивізії, парк Пам’яті, посаджений й вирощений учнями школи, зустрівся із керівниками Ставищенського району. 9 травня 1980 року було відкрито танк-пам′ятник на честь 6 ГТА в присутності 600 ветеранів. Загін юнаків нашої школи , який став напередодні переможцем в обласних змаганнях допризовників, був нагороджений пам’ятним прапором 6 ГТА.

У 1986, 1988 роках представники загону ”Пошук” нашої школи брали участь у конференціях керівників бюро рад ветеранів армії із багатьох міст СРСР. Члени загону розповіли ветеранам про нашу роботу, про плани пошукової діяльності, звернулися з проханням надати допомогу у вивченні історії 6 танкової армії, запросили ветеранів приїхати до нас у гості. Відразу ж відгукнувся один із перших Героїв Радянського Союзу минулої війни Тимофій Максимович Шашло, який воював у складі 20 ТК 6 ТА у період Корсунь-Шевченківської битви. Після війни він працював учителем, був завідуючим Київським обласним відділом освіти й багато зробив для того, щоб замість нашої старої школи, яка по вікна вже сиділа в землі, побудували нову, двохповерхову , у якій учні стали здобувати середню освіту. Він приїздив у наше село, зустрічався з учнями, місцевими ветеранами війни, керівниками району. А вчителька нашої школи Швець Г.М. представила фотографію, на якій зображено, як проректор заочного відділення Київського державного педагогічного інституту Т.М.Шашло вручав їй диплом у 1975 році. До останнього дня свого життя він писав нам, надсилав свої спогади та власні книги. Рада ветеранів армії запросила нас у 1989 році на зустріч ветеранів 4 танкового корпусу (перетвореного з 1943 року в 5 танковий корпус), що брав участь у Сталінградській битві.

Делегація побувала у Волгограді під час відзначення 45-річчя Сталінградської битви, зустрілася з ветеранами, які розповіли нам багато з історії армії, її героїв, відвідали місця боїв, познайомилася із школярами, які вивчають історію 6 ТА (додаток 18) . Наша робота була високо оцінена радою ветеранів і керівництвом м.Волгоград. Саме вони нагородили наш загін “Пошук” пам’ятною медаллю. Після цієї зустрічі до нас приїжджало багато делегацій ветеранів із Києва, Санкт-Петербурга, Москви, учасників Корсунь-Шевченківської битви. Серед них капітан І.Г.Гуськов, який розповів, що він був учасником рухомого загону І Українського фронту під командуванням генерал-лейтенанта М.І.Савельєва , який здійснив прорив до м.Звенигородки на зустріч із воїнами ІІ Українського фронту генерала І.С. Конєва, по оточенню Корсунь-Шевченківського угрупування німецько-фашистських військ. Екіпаж танка капітана І.Г.Гуськова першим зустрівся з екіпажем капітана Є.А.Хохлова із 20 танкового корпусу 5 ТА . Учні познайомились із дружиною М.І.Савельєва, Людмилою Іванівною, і запросили її приїхати до нас у школу. І.Г.Гуськов, Л.І.Савельєва, Д.І.Наумов, М.І.Фурсов відгукнулися на запрошення і приїхали до нас на зустріч. Вони розповіли про М.І.Савельєва, ветерани - про бої в січневі дні 1944 року в нашому краї, учасниками яких вони були, адже загін Савельєва , як і 6 ТА, бойове хрещення одержав на південних полях нашого села. М.І.Фурсов у 14 років став сином 233 танкової бригади. Ветерани й учні школи вшанували загиблих воїнів, похованих у братських могилах нашого села, сусіднього села Баштечки та с.Охматів, в яких покоїться прах більше 7 тисяч воїнів. Учні почали пошук юних героїв армії і довідалися, що Віра Вовченко пішла на фронт у 14 років, сином 252 полку був Михайло Осіпенко. Після цього ветерани звернулися до керівництва Ставищенського району Київської області, ради ветеранів 6 ГТА з проханням підняти клопотання про присвоєння Красилівській середній школі імені Героя Радянського Союзу М.І.Савельєва. Таке рішення Кабінет Міністрів України прийняв 29 листопада 1991 року.

У 1996 році делегація школи брала участь у зустрічі ветеранів-учасників Курсько – Орловської битви, що проводилася у м.Бєлгород 9 травня. Тут ми познайомилися з героями Прохорівського танкового побоїща, вклонилися могилам загиблих воїнів у Курській битві (додаток 1). Великим авторитетом серед ветеранів користувався і начальник штабу танкового з’єднання Д.І.Заєв, якого ми відвідали у Москві, дарма що він був дуже хворий, все ж запросив нас на свою московську квартиру, подарував фотографії і свої спогади про армію. У Москві ми зустрілися з ветеранами 6 ТА, які запросили нас у підшефну військову частину, де ми, виступаючи перед воїнами, випадково зустріли випускників нашої школи В.Гончарука і Л.Орлівського і солдатів із Київщини – радості не було меж, а враження незабутні. Ветерани Москви багато розповіли про Далекосхідний похід 6 ТА, а пізніше надіслали свої спогади, матеріали про нього, порадили прочитати книги Георгія Маркова “Орли над Хінганом” (Москва, 1985 р.), “Моя військова пора” (Москва, 1980 р.), де описано місця і умови, в яких воювали танкісти на Далекому Сході проти японських військ. На наше прохання Георгій Марков надіслав ці книги, які ми використовуємо при підготовці до науково-практичних конференцій про бойовий шлях 6 ТА. Рада ветеранів Дніпропетровська, командування 6 ТА виготовили і надіслали у наш музей карту бойового шляху 6 ТА, де позначено віхи ратного подвигу воїнів 6 ТА від Москви і Сталінграда, Прохорівки і Києва, Корсунь-Шевченківської битви, Умансько-Ботошанської, Яссько-Кишинівської операцій через поля Угорщини, Австрії і Чехословаччини до Праги, а також активна участь у розгромі Квантунської армії у Маньчжурії, де на Тихому океані армія свій закінчила похід.

Щороку всі учні школи відвідують місця Корсунь-Шевченківської битви на Черкащині, а також музей, який поділився матеріалами про 6 ТА з нашими пошуковцями.

Незабутньою була зустріч із автором книги “Командарм Кравченко” А.Т.Строєвою – ветераном армії, яка подарувала нам свої твори, що є цінними експонатами музею і багато розповідають про 6 ГТА. Найважче було дістати книгу “І на Тихому океані...” авторів Г.Т.Завізіона і П.А.Корнюшина ( воїнів 6 ТА) (Москва, 1967р), де розповідається про бойовий шлях у роки Великої Вітчизняної війни 6 ГТА. На наше прохання відгукнувся син автора книги , командир танкового корпусу з Росії В.Г.Завізіон, який надіслав нам матеріали про батька, а також книгу «І на Тихому океані…», представлену для нас Академічною бібліотекою Академії бронетанкових військ, постійно підтримує з нами зв’язок.

У книгах – спогадах гвардії полковника М.І.Мицикова “Кінець тайфуна” (Київ, 1985 р.), Н.С.Семенова “Навіки вічні”, Т.М.Шашло ”Дорожче за життя” (Київ, 1987 р.), Ганни Стороєвої “Солдати милосердя” (Київ, 1989 р.), І.С.Гаврилова “Про що розповів полковий журнал” (Ленінздат, 1985 р.), А.Л.Гетмана “Танки йдуть на Берлін” (Москва, 1982 р.) та із розповідей ветеранів армії ми дізналися про санінструктора загону Савельєва Віру Вовченко (нині В.К.Плеханова), яка винесла на своїх плечах декілька сотень поранених бійців. Після наших листів і зустрічей із нею у Києві ми одержали багато матеріалів, спогадів і другу книгу про 6 ГТА із її власним підписом і побажаннями успіхів у нашій пошуковій роботі.

Нам стало відомо, що танкісти виховали трьох синів полку: Колю Фурсова, Костю Зоріна, Колю Болотіна, з якими ми також зустрічалися. Члени пошукового загону познайомилися під час зустрічей і з учасниками Параду Перемоги танкістами С.І.Жуковим і Г.С.Котловським, які розповіли нам про свою участь у цій знаменній події, а також подарували фотографії, зроблені у Москві в 1945 році.

С.І.Чебан - воєнний кореспондент у танковій армії, був учасником боїв, які відбувалися на території сіл Красилівки, Тинівки, Винограду, передав нам свої спогади про ті часи.

/Files/images/P2130139.JPG У Волгограді ми зустрілися із гвардії старшиною О.С.Чепелем із міста Добропольє на Донеччині, який, розповідаючи нам про похід 6 ГТА по визволенню Австрії від німецько-фашистських загарбників, повідомив, що він є першим виконавцем пісні “Солов’ї” поета Олексія Фатьянова. Олег Сергійович надіслав нам свої фотографії про участь у Фатьянівських фестивалях на батьківщині автора, а також розповів і подарував фотографію про зустріч із космонавтом Чехословаччини Владимиром Ремеком.

Про пошукову роботу наших краєзнавців, про зустрічі з ветеранами у Волгограді та Бєлгороді розповідають кінострічки “ Солдатське поле”, “Є російське село Прохорівка”, які ми демонструємо на уроках історії, в дні урочистостей для учнів, батьків, гостей школи.

Учні нашої школи вивчили і співають пісні “Гвардійці танкової шостої” на слова капітана М.Кириленка, музика Лубовика та “Шоста гвардійська” муз.С.К.Мальцева і поета П.Г.Каневського .

Під час зустрічей із командуванням в/ч 68869 6 ГТА у м.Дніпропетровськ, на чолі із начальником штабу генералом А.А.Адибековим та радою ветеранів, відвідавши музей у Будинку офіцерів, ми довідалися про всіх командуючих армії у повоєнний час, про сучасні будні армії, пошуковці побували на полігоні, де бачили дію танкістів під час залікових пострілів, одержали можливість на декілька пострілів із табельної зброї.

/Files/images/P2130135.JPG Пошукова робота, зібрані матеріали, поїздки по Корсунь-Шевченківських місцях, зустрічі з ветеранами танкового з’єднання підвели нас до висновку, що на Київщині подвиг воїнів 6 ГТА не відзначений, немає пам’ятників, рідко і дуже скупо згадується армія у матеріалах преси, хоча у її складі було виховано 72 Герої Радянського Союзу, серед яких 2 – двічі: А.Г.Кравченко, С.Ф.Шутов – командир 20 танкового корпусу, де служив Голощапов, танкісти визволяли Київ і їхні загиблі воїни лежать майже в кожному українському селі і місті, які визволяла армія.

Все, що почули, побачили в ході пошукової діяльності учні, вчителі школи, батьки, привело нас до думки про необхідність спорудження таких пам’ятників героям-танкістам, що не піддавалися б руйнуванню і щоденно приносили б користь людям. При сприянні депутата, двічі Героя Соціалістичної праці О.Н.Парубка, тодішнього спікера парламенту України О.О.Мороза, керівників Ставищенського та Жашківського району, за участю воїнів – будівельників і техніки 6 ТК із Дніпропетровська, Ставищенського районного будівельного управління під керівництвом Л.П.Покотила ( служив у Дніпропетровську у 6 ГТА), за сприяння ради ветеранів армії та командування Одеського війського округу, зокрема командуючого Шкідченка, 29 червня 1996 року було відкрито дорогу-пам’ятник 6 ГТА, по якій танкісти здійснили прорив на Звенигородку в Корсунь-Шевченківській операції. Асфальтівка Красилівка - Баштечки скоротила відстань між Черкасами і Києвом на 80 км, дала можливість місцевому господарству реалізовувати цукрові буряки у Жашківський цукровий завод, зустрічатися родичам найближчих сіл за будь-якої погоди .

Умільці школи виготовили і встановили два пам’ятних знаки, що повідомляють про дорогу і місце створення 6ТА , на її узбіччі зеленіє парк Пам’яті, у скорботі стоять пам’ятники загиблим воїнам, встановлені на кошти рідних та учнівської виробничої бригади, зокрема старшому техніку-лейтенанту 20-ої танкової бригади 6 танкової армії П.В.Голощапову. Напередодні 50-річчя Перемоги трудівники місцевого господарства, учні та вчителі школи спорудили при допомозі київських митців біля братських могил пам’ятники солдатській вдові й воїну-визволителю, створивши Меморіальний комплекс.

/Files/images/DSC00809.JPGЮні умільці школи під керівництвом майстра трудового навчання

В. М. Мандриївського на місці дислокування героїчної ба­тареї встановили обеліск Слави. А неподалік стоїть меморіальний знак, спо­руджений нашими кол­госпниками на згадку про трудовий подвиг ланкової Т. К. Кулібаби, яка у довоєнний час зі своїми подругами вирощувала на цьому полі рекордні вро­жаї цукрових буряків. Ця молода жінка, котра готувалася стати матір'ю, була страчена в 1943 ро­ці в Бабиному Яру фа­шистами і їх прихвоснями. 15 березня 2010 року в нашій школи відбулася зустріч із дочкою Т.К.Кулібаби Валентиною Пилипівною та онучкою Тетяною, яку назвали на честь бабусі. Вони приїхали з Росії, щоб поклонитися світлій пам’яті матері, бабусі (додаток 13).

Ім’я героя Андрія Григоровича Кравченка навіки вписалося в літопис Великої Вітчизняної війни, в героїчну історію бронетанкових військ.

На території Ставищенського району була сформована 6 гвардійська танкова армія, яку очолював командарм А.Г.Кравченко. Про його бойовий шлях говорять 26 орденів та медалей, 2 Золоті Зірки Героя Радянського Союзу. У травні 2005 року ми відвідали батьківщину командарма с.Сулимівку Яготинського району Київської області.

При в’їзді в село височіє гранітна стела з написом: ”Ця вулиця названа на честь Двічі Героя Радянського Союзу генерал-полковника Кравченка Андрія Григоровича”. Ми поклали квіти до бронзового бюста Героя. Відвідали школу, яка була збудована за клопотанням А.Г.Кравченка. Незабутніми були наші враження від музею, який носить ім’я А.Г. Кравченка. На згадку про зустріч із сулимівськими школярами учнями був посаджений кущ калини.

Жодне свято - День Пам'яті жертв Великої Вітчизняної війни, День танкіста, День визволення України, села Красилівки, Дні пам'яті героїв Корсунь-Шевченківської битви, День захисника Вітчизни, День Перемоги (додаток 15) - не обходяться без покладання квітів до пам'ятників загиблим воїнам, відвідування Парку пам'яті, де вирощено липи на честь кожного загиблого визволителя й односельця. А протягом усього року ми доглядаємо за пам'ятниками та квітниками, деревами. Експозиції музею, матеріали використовуються на уроках історії, української мови та літератури, у позакласній та позашкільній діяльності учнів та вчителів. Систематично відбувається листування із ветеранами, членами їх сімей, рідними загиблих воїнів, ветеранами праці, зустрічі з випускниками школи, керівниками, вчителями району.

Учасники пошукової діяльності, екскурсоводи проводять конференції «Про що розповів лист із фронту», «Ставищенщина в роки Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років», «Красилівка воєнної пори», «Герої Корсунь-Шевченківської битви» та інші.

У музеї проводяться уроки мужності, де діляться своїми спогадами ветерани війни села, рідні загиблих воїнів, ветерани 6 гвардійської танкової армії, очевидці війни, Голодомору 1932-1933 років, 1946-1947 років, ветерани праці, остарбайтери, учасники минулих років пошукової діяльності, надаються методичні рекомендації для проведення екскурсій по пам’ятних місцях боїв у роки війни: у шкільні музеї рідного краю, місця трагічних подій у нашому районі – це урочище Ревиха (с.Розкішна), село Полковниче, ліс Ціцілія.

Два роки тому ми познайомилися із внуком довоєнного голови колгоспу Я.Г.Розуменка, Сніцарем Володимиром Степановичем, який розшукав місця загибелі та поховання свого діда, передав нам фотографії, архівні дані, розповів про відвідування могили діда у Вітебській області.

/Files/images/DSCN4581.jpg 11 вересня 2010 та 2011 років пошуковці нашого навчального закладу зустрілися із ветеранами 6 ГТА, танкістами-воїнами запасу, представниками командування Збройних Сил України на святкуванні Дня танкіста. Напередодні свята ми провели урок мужності із підполковником запасу М.В.Суховером, племінником генерала А.Г.Кравченка (додаток 21).

Із 18 по 22 червня команда нашої школи брала участь у молодіжній історико-краєзнавчій експедиції «Історія оборони Києва 1941 рік»(додаток 22).

У кімнаті історії та освіти створюється літопис про колишніх вчителів школи, записуються розповіді випускників про шкільні роки, навчальні, трудові, спортивні справи, походи, зустрічі.

Допомога ветеранам війни і праці, солдатським вдовам здійснюється не тільки під час загальних акцій "Милосердя", а щодня, особливо у літній та зимовий час. І не завжди це можна і треба знімати на фотоплівку та відеока­сету, адже допомагають наші ровесники з почуття милосердя, співчуття. Це наш обов'язок перед тими, хто вистраждав війну, відбудову, голод 1932-1933, 1947 р.р., репресії, несправедливе ставлення до себе.

Вкладення
Кiлькiсть переглядiв: 125

Коментарi

  • Ірина

    2013-04-03 11:56:30

    Дякую за пророблену роботу. Ви не даєте померти історії....

Новини

Опитування

Хто відвідував наш сайт?

Календар

Попередня Грудень 2017 Наступна
ПВСЧПСН
 123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031